Стало так холодно що бажання йти кудись зникло, натомість з’явилося бажання розгребти запаси не випущеного музичного матеріалу. Трек майже рік лежав в засіках.
Вечоріє.
Роздільні смуги на дорозі зникають одна за одною.
Магістраль.
Скоро я покажу вам новенькі роботи які вийшли з достатньо швидким ритмом, адже останнім часом я викладав повільні треки. Але ось мене перемкнуло на швидкі трансові лінії і я щось відсторонився поки від фортепіанних партій, хоча раніше вони брали одну із головних ліній в треці. Зараз більше синтезу, більше ритмічного басу, щоправда цього разу він більш пружний і не такий тягучий як раніше.
А ще щось африканське з’явилося в музиці – тихенькі там-тами (я їх собі так назвав) які теж підтягуються за швидким ритмом.
А зараз поки – класичний трек у хардовій та швидкій версії цієї осені, яка за календарем вже має передавати естафету. По темпу одразу зрозуміло що вас чекає в майбутніх випусках.
Ну і зображення, як же без нього. Маленький маяк загубився на мисі Маргуполо. Поки дельтапланеристи розвідували місцевість, я щось замислив. Але це вже інша історія.
Я так прискіпливо на нього дивився. Він мене теж здається помітив, але через пекуче літнє сонце йому здалося що то марево. А може й помітив, але не сказав ні слова.
Божевільне миле створіння, яке так приємно експериментує зі своїм голосом просто не змогло залишити мою душу в спокої. Цікавий голос та харизма цієї дівчини підбурили мене зробити це.
Вероніка Нікітіна – чудо наших інтернетів, мрія якого – озвучувати героїв мультиплікаційних фільмів. Родом, нібито, зі Львову. Здається вона навіть засвічувалась в якихось телешоу, але точно не пригадаю.
Сьогодні цей трек буде нагадувати вам про один із кращих днів тижня.